Тема. Узагальнення. Україна у ПСВ
1.Українські політичні сили Галичини (Головна Українська Рада, пізніше Загальна Українська Рада) підтримали Австро-Угорщину, тоді як діячі Наддніпрянщини (Товариство українських поступовців) обрали стратегію "пасивного очікування" або навіть лояльності до Російської імперії.
Чи був такий розкол неминучим? Який із цих виборів (з позиції сьогодення) виявився більш далекоглядним для інтересів української державності?
2.Чи було створення Легіону Українських Січових Стрільців (УСС) виключно інструментом в руках Австро-Угорщини, чи це був перший реальний військовий досвід для української національної справи, що заклав основи майбутньої армії? Обґрунтуйте свою позицію.
3. Російська окупаційна влада в Галичині (1914–1915 рр.) проводила жорстку політику щодо української інтелігенції та Греко-Католицької Церкви, а також практикувала депортації (наприклад, до Сибіру).
Чи можна розглядати такі дії як елементи політики геноциду щодо українців, чи це були лише типові для війни методи окупаційної адміністрації?
4. Понад 3,5 мільйона українців воювали у лавах армій Російської та Австро-Угорської імперій, часто вбиваючи одне одного.
Як це вплинуло на психологію нації? Чи можна говорити про братовбивчу війну як найдраматичніший наслідок розділеності українських земель між імперіями?
Немає коментарів:
Дописати коментар